Recent reviews by FameL

Екшн ще насиченіший, але до цієї частини трилогії в мене найбільше питань.

Ходи й вбивай, але тепер з вибором – додали різні шляхи (вверх, вгору, ліворуч), що ведуть на зовсім різні рівні. Я, якщо чесно, про це дізнався лише через Вікіпедію. В грі не відчуваєш вибору – як йшов весело з трупами, так і йдеш без жодних думок про вибір. Всього знову стало більше, але у двох моментах вони перебільшили. Боси стали ЗАНАДТО живучими. Вбиваєш їх хвилин по 7, а з механіками «одне життя» і «нескінчені відродження» – це лише вбиває темп. Останній рівень – це також духота, бо він наче довше ніж всі інші разом; Тепер пройти гру «за одну сесію» не зовсім весело.

З кожною частиною його все більше і більше. Сценарій найепічніший з трилогії. Знову за все відповідає фінал, знову без слів, але тут він аж впливає на режим «гра вдвох».

Карикатурність сміливіша та різноманітніша – тепер можна літати та навіть ставати зомбі. Події ще більш прикольні та моторошні (перший бос – найкрутіший за ідеєю, сетингом та дизайном в трилогії).

Краси стало більше. Кількість локацій вражає (пустеля, космос, вода, храми, космічний корабель, шахти, небо тощо). Боси ще незвичніші та детальніші. Однак з інколи низьким FPS досі треба миритися.

Високий рівень попередніх частин і десь навіть більше. Дуже драйвовий аркадний рок з різними мотивами, що підганяються під специфіку локації.

Так багато екшну в таку малу гру запхнути – це вау. Ще тут найкрасивішій останній кадр в трилогії.

«Трійка» страждає від занадто товстих босів, що затягує динамічний геймплей, а епічний фінал настільки затягнутий, що проходження «за 1 сесію» стає душнуватим.

🌕🌕🌕🌑🌑
(65 / 100)

Частина «Х» – це «ремастер» 2-ї. Тут автори вже чітко розуміли, в якому напрямку рухатися.

«Шутерність» зробили ще більш веселою. Коротко про кожне нововведення: Нові персонажі (дівчата), механіки (товстішання, мумії), транспорт (тварини, роботи), зброя (ракетниця з самонаведенням). Загалом – набагато різноманітніше все, особливо боси.

Як і раніше, він лише у фіналі. Історії все ще мінімум, але її тепер можна зрозуміти й вона навіть трохи епічна через нового «гравця» в протистоянні «злих» та «добрих». Локації та вороги – це вже нормальний наративний інструмент (навіть горор-елемент, що натякає на лор).

Ще абсурдніше та темніше. Сетинг набуває деталей, до яких я не був готовий (прибульці, експерименти над людьми).

Старі гарні пікселі, але локації стали цікавіше деталями та різнобарвніші в плані освітлення (не лише день та ніч). Але знову «оригінальний» FPS з аркад псує задоволення.

Високий рівень оригіналу залишився та навіть покращився – рок досі змушує кивати головою. Ще здогадалися для боса створити свою музику, що бій робить значно ефектнішим.

Зразкове продовження. Додали ще більш веселого в стрільбу та навіть сюжетку з твістом створили.

Контенту на хвилин 50, що робить її пречудовим варіантом для гри «на вечір». Особливо вдвох.

🌕🌕🌕🌗🌑
(68 / 100)

«Шутер», що створений для максимального підняття настрою.

Ходи, стріляй та інколи сідай в танк. Адреналінова стрільба тут постійно – зупинятися не хочеш. Особливо з автоматичним ближнім боєм. Майже ніщо не заважає кайфувати – відродження нескінчені. А ось здоров'я – не має сенсу; Помираєш від одного пострілу, хоча «життя» нескінченне – навіщо зупиняти темп смертями та відродженнями? Стріляти вниз лише під час стрибка – дивна «фішка».

Краще б не додавали. Він в 1 фінальному кадрі на 3 секунди, де нічого не зрозуміло окрім перемоги. Хоч би 1 репліку дали персонажам для створення хоч якихось характерів більших за «добрий»� та «злий».

Абсурдні анімації у військовому сетингу – це вогневе поєднання на тлі чорної комедії. З одної стороні прикольні кривляння, а з іншої – «мертві» міста та сотні трупів. Прикольно навіть рятувати військовополонених, які ще й можуть різну маячню подарувати 🤪

Анімації настільки плавні та революційні, що стали фішкою серії. Важко повірити, що гра 1996 року, але її «палить» низький FPS. Тут емуляція, а не нативний порт – «сповільнення» картинки погано поєднується з плавними персонажами та насиченим ігроладом.

Музика настільки іконічна, що друг відразу впізнав гру по треку в меню (він ніколи не грав у франшизу). Цей енергійний рок ніколи не застаріє. Фішка з коментуванням назви місій та особливо звуків підбирання зброї – черговий «спермоспускач». Лише дивно, що на фінальному босі музика ніяк не змінюється – наче звичайного ворога б'єш.

� еволюційна штука 1996 року, яку досі можна всім підряд рекомендувати. Вона не карає, а розважає.

Всього 6 місій, які проходяться за 45 хвилин – це один урок в школі. Блискучий хронометраж для такого насиченого темпу. Грі треба ремастер з нормальним FPS.

⭐⭐⭐🌑🌑
(63 / 100)

Фінський «шутер зверху» від творців Trine.

Драйв з кров'якою, в якому головне – перевіряти темряву. Трупи не зникають, тому бачити наслідки твого гарного геноциду прибульців – класно. Зброя – різноманітна. Баланс – неадекватний через обмеження відроджень; деякі вороги моментально вбивають, а деякі – нудні. Кооп мені ще й далі зіпсував враження, гра під нього не робилася і стає дратівливою. Фінальний рівень особливо вибісив.

«Космічна» спроба врятувати себе і людей від злих прибульців, але з твістом. Сподобалися, як персонажі багато важливого відкладають, щоб врятувати не себе, а інших. Навіть записки було цікаво читати, бо там про життя твоєї раси на космічних кораблях. Кінцівка – прикольна, хоч і натягнута.

Покинуті кімнати, повідомлення рідних в КПК та безжальні мутанти, що знищили все живе. Занурення – головний фокус гри, тому тут якось змогли класно показати веселий екшн в невеселому сетингу.

Освітлення – головна фішка. Досі класно виглядає та створює насичені кадри, тому можна навіть трохи напружитися через «невідоме» в тінях. Кров – суперова, вибухи та монстри – ок. Картинку сильно псують застарілі анімації та кат-сцени, які близько показують персонажів, тому вік гри стає ще видніше.

Музика – вау. Спокійний ембієнт суперово створює атмосферу мороку, а класнючі екшн-треки з роком – це взагалі чергова мотивація увірватися в бійку. А ось про озвучення дуже посереднє.

М'ясистий порятунок космічної станції й не тільки. Десяток мутантів, пушок та локацій в історії, яка може навіть декого здивувати.

Survival-horror ідеально пасує космосу, але з обмеженими відродженнями перестаралися – це завжди невесело. Баланс також інколи дуже огидний.

⭐⭐⭐🌑🌑
(6.3 / 10)

Досвід аркадних автоматів на сучасних платформах. Це одночасно круто та не дуже.

Безперервне вичищення мутантів. Сподобалися всі три персонажі зі своїми плюсами/мінусами й ламповий магазинчик. Хоча тут всього три удари (супер, звичайні комбо та дальні), але грається файно. Однак імітація аркад трохи псує досвід, бо немає збережень – треба пройти гру за один раз (тут 4 рівні, кожен десь по 10 хвилин). Проблема ще й в тому, що гра важкувата і вимагає метод «спроб і помилок», а якщо хочеться все з першого разу пройти – грайте на «казуалі» (все одно обережно треба буде грати).

Типовий порятунок світу, але з цікавою особливістю – сексуальна головна лиходійка («особливо» друга фаза 🤣). Фінал – атмосферний.

Яскраво вбиваєш, мило рятуєш і спокійно відпочиваєш – нормальна схема для бездумної пригоди на 40 хвилин.

На екрані постійні ефекти, які вдало балансують між красою, насиченістю та «чистотою». Анімації наскільки плавні, що не хочеться зупинятися різати всіх підряд.

Це вже чудове запозичення з аркад – саундтрек вийшов по-унікальному пригодницький та ностальгічний. Звуки боїв – класні, але особливо запам'яталося кумедне озвучення людей, яких рятуєш.

Класний екшн, але це чиста «аркада» – складнувата навіть на «казуалі» та без збережень. Тут не відпочинеш навіть в коопі, а це для мене мінус.

Якщо любите кидати собі виклик – то це нормальний варіант. Гра не набридне, бо проходиться десь за 50 хвилин. Весела та гарна.

⭐⭐⭐🌑🌑
(6.5 / 10)

Beat'em up в стилі ретро. Таких багато, але їх також треба вміти робити.

Три персонажі з класним керуванням. У кожного потужні удари, які ВІДЧУВАЄШ (мій улюблений: захват з ламанням спини за качка – відчуття наче вбиваєш людину). Прийомів достатньо. Боси без діалогів, але у кожного своя особливість. Ідеальна приємна тривалість для бойовика – десь 40 хвилин. З нудного – невражаючі «супер»-удари.

В жанрі він завжди посередній, але тут запам'ятовується трохи більше. Головна героїня – жінка, а її ціль – врятувати не світ, а сестру. Зроблено просто та з гарним фіналом.

Швиденька пригода про постійні бійки. Красиво б'єшся за справедливість. Темп – гарний. Є навіть наративний зв'язок локацій, нічого зайвого. 40 хвилин кайфу.

Якісне «типу ретро». Анімації – вогінь. Звичайні вороги – просто нормальні, а ось боси дійсно виділяються. Особливо фінальний. Локації – гарні, але «глибина» тла не дуже відчувається. Наче поле зору хочеться збільшити або намалювати насиченіші деталі.

Давно так не кайфував від екшн-сауднтреку. Кожен трек – їб*ть с*кс. Дуже насичена електроніка (євроденс?). Навіть на фінал записали класнючий трек.

Максимально схоже на Streets of Rage, але кльово. Якісний клон на 40-90 хвилин. Чудово як «гра на вечір».

Вигляд дешевенький через великі спрайти, але головне, що відчуваєш бійки. Сюжет – трохи незвичний (сестра рятує сестру). Боси – виділяються. Музон – пизд*ць качає.

⭐⭐⭐⭐🌑
(7.5 / 10)

Трешняк, який я купив лише за її «нішу» – це єдиний survival-horror про динозаврів від 1-ї особи з коопом за 1-м екраном.

Їб*ть з*лупа. Це не survival-horror, а кривий шутер, що постійно веде за ручку. Бойовка – це пи*да (стріляєш, динозавр падає, відразу встає, ти знову стріляєш, він знову падає і так разів шість 💀). З «незвичного» аж три режими камери – класика зі статичною камерою (керування жахливе), третя особа (багато дивишся на криву героїну, тому також фу) та перша особа (найбільш імерсивна). Зате є кооп.

Нудно рятуєш людей з незрозумілим та брехливим для гравця фіналом. Гра типу «відсилає» на ігри 90-х своєю крінжовістю. Але, наприклад, батьку цієї гри, Dino Crisis'y, вже 26 років – там було багато кат-сцен, характери персонажів, горор, епічність і хоч якось пояснювали ігрові умовності. Тут нічого з цього немає. Сценарні знущання, які, я думаю, написав ШІ.

Нуль занурення з найсмішнішим Тірексом в історії (в нього розміри раптора). Це копія гри розробника про зомбі, тому в записках є натяки на експерименти на людях, але до чого тут динозаври ніхто не скаже. Просто скрізь величезні яйця. Вони з'являються без причини – спочатку їх немає в кімнаті, а через хвилину їх штук 20.

Гра-картон. Тут сучасний Unity, тому якщо поставити «ультра», то «з дивана» можна навіть якийсь графон помітити. Освітлення – це *бать! Вбиває очі кислотністю + темряви не існує.

Людина озвучує лише початок та кінець. Все інше – ШІ без емоцій (поволати можна). Єдиний ембієнт трек – ок.

Unity-клон культових Resident Evil та Dino Crisis. Навіть більше – це клон ВСІЄЇ попередньої гри авторів. Замінили лише ворогів. Їбанут*.

«Ідеально» для обсирання. Криве г*вно. Лінь та *уйня у всьому. Емоцій багато, але понад 2000 символів не хочу писати.

⭐🌑🌑🌑🌑

Мовчазна історія кохання від іспанців. В режимі «два гравці» сюжет набуває додаткової глибини.

Нормальний 3D-платформер з механікою перемотування часу. Вона навіть в історію додана класно (остання глава підкаже як саме). Цю фішку кожен з 10 рівнів використовує по-своєму, тому подорожувати цікаво всі 4 години. Меланхолічність псують дрібні незручності: лімітована камера, повільні стрибки та вразливість героя (помирає типу від «висоти»). Якщо і помираєш, то лише через кривість гри.

Старий згадує життя з найдорожчою людиною у світі – його коханою. Жодних слів. Лише візуальна розповідь, якій вдається розкрити усі важливі для людини емоції. На жаль, у фіналі не відчув катарсису. Кінцівка повторює початок, але з іншої перспективи. Як на мене, в останній кадр треба було щось незвичне для гри додати – влучне слово головного героя чи щось.

Спогади – це дуже особисте. Їх тут не коментують, а лише дають купу легеньких метафор, щоб кожен розумів їх по-своєму (оформлення та назви рівнів тощо). Через це легко «відчути» чуже життя. Досвід – магічний. Приємна деталь – додаткові «споминанки» (опціональні, їх шукати треба), які чудово намальовані та мають найчудовішу музику для рефлексії.

Мінімалістична графіка (навіть очей у героїв немає), але якісний «лагідний» арт-дизайн та різноманітність локацій створюють відчуття перебування у казці. Неймовірно вписується в настрій гри.

Десяток чутливих треків, які одночасно схожі та не схожі один на одного. Кожен – невіддільна частина гра.

Платформер про важливе. Не завжди зручно грати, але завжди зачаровуєшся кінцівкою кожного рівня.

Гра не про розваги, тому грайте з настроєм «рефлексії». Фантастичний медитативний досвід про цінність спогадів та близьких людей.

⭐⭐⭐⭐🌑

Турбіна дує, «Нова пошта» пездує. Коротенька кооп-аркада хаотичного жанру «типу Overcooked».

Про доставку на машинах. Катаєшся в постійну годину пік з таймером та намагаєшся спланувати, що спершу і як довести. Є мінімальна глибина (наприклад, «нагороди», але шкода, що немає загальної статистики – лише після кожного рівня дізнаєшся про свій стиль гри). Всі механіки прикольно розважають. Їх небагато, але й рятує головний плюс гри – вона проходиться за дві години. Набриднути не встигає, тому грається «по-панічному» весело.

Не існує. Дякую, що хоч титри показують після 16-го рівня.

Скрізь лише перешкоди – все оточення зроблене для підвищення хаотичності. Піднесена подача всього іншого гарно контрастує з безладом.

Мила графіка з приємними, динамічними анімаціями. Не знаю бюджет, але наче дешевий, а зроблено стильно.

Нормально та й все. Нуль різноманітності та сміливості. Було б гарно мати хоча б банальності типу «напружена музика під кінець таймера».

Класна аркадка від слов'ян. Взагалі невідома (13 відгуків), але для жанру, «пройти щось дуже коротке з друзями за вечір», це якісна робота.

Гарний баланс стресу та веселощів. Достатньо глибока для формату (різні машинки; потяги, що перекривають шлях; поліція, що женеться за гравцями, нагороди тощо).

⭐⭐⭐⭐🌑

Минулий проєкт студії, мою улюблену кооп-гру It Takes Two, могли перевершити лише її творці. Після Split Fiction я «боюся» за компанію.

Шалене різноманіття, море контенту, жанрів та механік, що розривають стандарти кооп-наративу. Темп – це ЇБ*ТЬ. Ви не захочете зупинятися. Все зроблене з повагою до гравців всіх рівнів – навіть частенькі смерті, які не дратують через постійні контрольні точки (ще є опції «доступності» для недосвічених гравців).

Мила історія «несумних» дівчат. Шаблон – типовий для фільмів, але не для кооп-ігор. � озвиток героїнь – бімбовий, співчуваєш кожній. Діалоги гравці найбільше сварять, бо «не як у Тарантіно»; Мені зайшли ці типові «Marvel-жарти». Головне, що драма працює.

Похмурий Sci-fi та веселе фентезі прикольно поєднали разом – дві різні письменниці намагаються врятувати свої й не тільки ідеї. Жанри змінюються навіть в міні-рівнях (не пропускайте їх). Кожен світ – частина особистості дівчат, тому сприймаєш все «рідним».

Блискуча картинка та оптимізація. Відсутність лімітів на жанри дозволила створювати К� АСИВЕННІ краєвиди/ситуації з купою ефектів. Будуть моменти, які ВСІМ захочеться заскрінити.

Якісне озвучення та звичайний музон. Лише на фіналі помічаєш саундтрек, що «залітає» на новий рівень. Шкода, що немає окремих налаштувань під звуки та музику – треки майже не чути через ефекти. Музика на титрах – клас.

Найкраща кооп-гра на двох за одним екраном. Студія перевершила себе. Як зробити крутіше? Хіба що змінити формулу.

� івень «збудження» від поєднання історії та геймплею зростає з кожним рівнем. Останні три глави – це � ОЗЙОБ по всім фронтам. Фінальний бос – це, с**а, СИЛЬНО!

⭐⭐⭐⭐⭐