Recent reviews by funfil

Неоптимізований старий баганий шмат лайна. Але гратиму в нього до скону

kratos woudnt beat him

Писати рецензію на Geometry Dash все одно що дискутувати про вплив Minecraft на ігрову індустрію. Проте все ж маю сказати кілька слів.

� итм-гра Geometry Dash народилася в золоті часи мобільного геймінгу та одразу посіла місце в серцях нас, дітей двохтисячних, які тільки й шукали як би попсувати собі нерви. Саме з цієї гри особисто для мене почалося одразу кілька різних шляхів - світ ритм-ігор, світ хардкору та світ електронної музики. RubRub приклав руку до мого музичного смаку і досі не відпускає мене.

Дякую тобі, RubRub!

---

---

2Д, психологічний хорор (майже) та інді-проєкт, на який було витрачено три місяці однією людиною - звучить досить дивно. Можливо, я очікував щось на кшталт Френ Боу, і тут навіть є відсилка на неї (як я зрозумів), проте це не зовсім так.

Української у грі нема, але є англійська. Можливо, хтось мені підкаже, куди звернутися аби допомогти автору з українською локалізацією?

---

---

Гра про амбіційного юнака Прайса, який влаштовується до контори - аналогу нашим колекторським, хоча вони займаються саме "віджиманням" нерухомого майна під різними соусами - прокладання шосе, несплата податків тощо. І цей малий бореться із власною совістю, бо контора працює, м'яко кажучи, не дуже людяними шляхами, хоча й за законом. Проте чи завжди закон людяна річ?

Я гадав, що гра буде крутитись саме навколо цього - боротьба з капіталізмом абощо, але насправді був здивований тим, що гра хоч і наштовхує на цю думку, проте все ж концентрує увагу на іншому. Перед підписанням паперів з різними людьми, Прайс задля вгамування власної совісті допомагає тим, кого виселяє, виконуючи їхні "останні прохання".

А ще він тупо ненавидить туалети. Серйозно, скільки його не веди туди, воно каже, що може потерпіти ще кілька днів! Наприкінці він одному з них навіть помститься. Мабуть, туалети зробили йому щось недобре.

---

---

Це аж ніяк не мінус! Взагалі, я розвертаю тут есе не заради описання плюсів та мінусів, проте констатую факт. Прайс дійсно дуже чуттєва персона. До того ж, сприймає дійсність через візуалізацію образів (власна совість юнака постає в силуетах його батьків). Саме совість рухає Прайсом шукати виходи з ситуацій його хоч і малознайомих, проте вельми приязних "клієнтів". Саме емпатія тримає Прайса на плаву та не дає власній совісті пошматувати його світосприйняття.

---

---

Не вглядаючить в екран, я до останнього гадав, что покачування персонажів це постобробка спрайтів, але вгледівшись у них, здивувався: вони були відмальовані від руки. Ті, хто малює у піксель-арті, мають зрозуміти, про що я кажу. Та й не тільки вони. Графіка у грі вельми самобутна, її неможливо сплутати ні з чим, при цьому вона ще й красива! Ви, мабуть, і без мене бачили трейлер.

---

---

Справа в тому, що гравцю не зовсім зручно орієнтуватися в тому просторі, який створив автор. Так, на кожній локації небагато кімнат, проте мені не дуже сподобалось те, як персонаж ними переміщується, оскільки у 2д-просторі робити двері у третій вимір робити не так уже й легко. Однак мушу відмітити непогану ідею з тим, як використовувати інвентар. Комусь це може бути не дуже зручним, але особисто мені сподобалось.

Сам геймплей містить у собі дух квестів наведи-та-клацни (point-and-click), але зі збереженням звичного мені симулятору ходіння.

---

---

Особисто для мене Дістрейнт по-новому розкрила природу людини, що вагається. Людини, яка постійно перебуває в пошуку консенсусу заради людського щастя. А от чи виграє Прайс у битві совісті та емпатії - дізнайтеся самостійно, оскільки гра вартує свого часу (2 години) та коштів (особисто я придбав за 14 гривень, але не пожалкував би і сотні).

---

---

А у вас бывало такое чувство, когда кажется "Ну вот все, лучше уже не будет!"... а потом вам стучат с неба? А у меня было.

опять плакать

спасибо за счастливую депрессию