Recent reviews by KWA MOMMY ISSUES

Категорично не рекомендую витрачати час на цей посередній доробок

З переваг: наявність української локалізації (наприкінці гри регулярно зустрічаються одруківки), гарний арт, цицьки, здебільшого якісне звукове оточення. ВСЕ.


З недоліків:

- ПОСТІЙНИЙ лудонаративний дисонанс.
Сюжет розвивається дуже динамічно і всіляко заохочує гравця поспішати. Але робити вилазки виключно задля фарму чи розвідки видається абсолютно нелогічним, хоча якщо цього не робити, то шанси загону перетворитись на привидів досягають шансів росіянина отримати дрон в пику, просто через відсутність якісного спорядження й дефіцит хіла. На рівнях з босами можна СПАТИ В ТАБО� І! Пасхалки не цікаві і лише заважають безнадійним спробам зануритися назад у ігровий всесвіт. На привидів працює кровотеча. Табори іноді трапляються настільки часто, що складається враження, ніби загін тільки те й робить, що розважається і спить (іноді просто неба, без наметів). І т.п.

- Сюжет рівня шкільного фанфіку.
Персонажі ніяк не розвиваються, сюжетні повороти банальні, спроби в дарк фентезі за рахунок ідіотських смертей викликають іспанський сором та фейспалм. Мотивація антагоністів не розкрита - карикатурно погані, просто тому, що погані. Спроби в містифікацію й саспенс викликають лиш нудьгу і зневажливий сміх.
На вікі написано, що на кінцівку впливають лише розпливчасті фрази, які гравець обирає у снах ГГ. Вибір між фракціями впливає тільки на отримання костюмів та СЛАЙДИ (не геймплей!) в останній битві. При тому, що навіть за відсутності слайду фракція все одно приймає участь в битві. Мої розповіді "як я провів літо" були продуманішими за це знущання зі сценарного мистецтва.
В якості вишеньки на тортику - останній бос після першої стадії бере під контроль усіх трьох членів загону ГГ, наказує їм накласти на себе руки та приєднатись до нього. П� И ТОМУ, ЩО ПО� УЧІ ГГ БУКВАЛЬНО ЗАПОБІГАЮТЬ ЦІЙ ЗДІБНОСТІ ГОЛОВГАДА! Поступова зміна ставлення супутників до ГГ - одна з небагатьох якісних рис сюжету. Тож якщо гравець (як я) мав нещастя прив'язатися до своїх супутників, то азаза затралєн лалка. І цьому ніяк не можна запобігти, до речі.

- Гра дуже легка.
Вона хоч і намагається бути схожою на Darkest Dungeon, але це буквально мем про жалюгідну пародію і неповторний оригінал. І так, я грав на високій складності.
Бойова система поверхнева й практично не змушує думати. Якщо двічі вкачати пильність, ЖОДНА пастка ніколи не зачепить загін. Я зробив ДВА походи за ресурсами, і нафармив стільки валюти, що до кінця гри просто купляв хілки й топове спорядження. Це дозволило мені майже без жодних труднощів принижувати кожного боса на своєму шляху. До речі, через легкодоступність валюти

- Крафт не потрібен.
Як і половина предметів спорядження, якщо подумати над формуванням загону і прокачкою ГГ більше двох хвилин.

- Анімації в кращому випадку прийнятні, а часом взагалі жахливі.

- Художній стиль сюжетних коміксів різко відрізняється від in-game стилю персонажів.
У коміксах всі перетворюються на кріпових страхопудал.

- Останній рівень робився в останній тиждень, силами голодних аутсорсерів, замкнених у підвалі.
Штурм стін відбувається на слайдах, загін просто спавнить всередині. Навіщо у вирішальній битві, на шляху до фінального боса, вставляти � АНДОМНІ ПОДІЇ З ФА� МІНГОМ � ЕСУ� СІВ - загадка південнокорейського левелдизайну. Крім самого боса, є лише дві групи ворогів, одна з яких вмирає за два ходи. І так, поки десь там героїчно гинуть союзники ГГ, вона може � ОЗБИТИ ТАБІ�  І ПОСПАТИ. Шикарно, просто чудово! Мені бракує слів, щоб достойно описати геніальність рішень, які прийняли розробники цього неймовірного шедевру.

✅Базований олдскульний RTS

✅М'ясні штурми від фракції, яка за лором вимирає

✅Ельдари в одній команді з некронами та Дітьми Імператора

✅Слаанеш питає, чи не хочеш ти щось передати своїй мамі

✅Гей-оргії культистів (шзх гомофобний стім цензурує слово "гeй"?😱)

✅Дівки з вогнеметами

✅Сексуалізація жіночих юнітів

✅WITCHCRAFT, HERESY AND MUTATION!

✅WAAAAAAAAAАААААААААААААAGH!!!

Guns, Gore & Cannoli 2 - чудовий бойовик, доверху напханий жирним екшеном, соковитим артом, чорним гумором, і, звичайно ж, італійським десертом каннолі. Для повного занурення варто б його скуштувати, та я кинув останні 50 гривень на ЗСУ🤷🏼‍♀️ В залежності від кількості гравців (до 4) та рівня складності, її можна пробігти десь за 3-6 годин.



Якісний та глибокий геймплей
Гравцю доступно 13 видів зброї: 2 для ближнього бою, 3 види пістолетів, дробовик, 3 види автоматів, вогнемет, кулемет та 2 гранатомети, плюс удар ногою для відштовхування ворогів. Їх також можна уникати за допомогою (подвійного) стрибка та перекату, які комбінуються між собою. Удар у повітрі також присутній. З часом можна навчитися просто пробігати весь рівень, майже не чіпаючи ворогів, окрім міні-босів. Це особливо весело на третьому рівні, де мафіозі та копи б'ються між собою.

Потенціал до перепроходження є. Пробігати заново наодинці, зокрема на максимальному рівні складності, цікаво, особливо зважаючи на щедрість, з якою гра видає набої на будь-якому рівні складності. Є секретки з додатковими набоями або й навіть сильною зброєю, яка у першій половині гри на дорозі не валяється. Втім, затирати до дірок всі рівні (чи якийсь окремий) не рекомендую, бо новий забіг з друзями може стати менш прикольним.

� ізноманітність ворогів, особливо серед нацистів, залишає приємне враження. Крім черг зі звичайних автоматів, у гравця летять гранати, коктейлі молотова, мінометні та гранатометні снаряди, а на додачу ще й якісь шизи намагаються затикати в ближньому бою, при чому в деяких із них є ще й металеві щити. Також вороги активно користуються стаціонарними кулеметами, і просто вбити одного кулеметника недостатньо, на його місце за можливості сяде інший.

Закритий простір, де ефективніше користуватися дробовиком чи вогнеметом, чергується з відкритим, де можна на повну розгулятися з вибухівкою. Втім, і в бункері теж буває корисно як слід жахнути гранатометом, головне не собі чи побратиму під ноги, бо дружній вогонь від вибухів може коштувати завантаження на останній чекпоінт. Кулі, на щастя, завдають шкоди лише ворогам. Якщо тільки не вронити на себе люстру... Так, помирати тут теж буває весело, особливо коли кожен заслужив премію Дарвіна.

Інтерактивне оточення
Гра нерідко дає можливість скинути ворогам щось важке на голову, підірвати бочки чи машину (або все одразу), просто по приколу розбити двері, стіл чи вікно, а в деяких випадках розтрощити частину мапи необхідно задля подальшого просування. Іноді після такого доводиться тікати від величезної каменюки, але шо поробиш, таке життя.

Зрідка присутній легенький платформінг, здебільшого під час битв з босами.

Візуал
Стилістика локацій різноманітна і сповнена деталями, зокрема й на задньому плані. Багато писати не бачу сенсу, можете самостійно подивитися на скріншотах.

Вороги горять, втрачають кінцівки, відлітають від вибухів (подекуди своїх) та пострілів, іноді навіть штовхають трупи товаришів. Любо-мило дивиться на тутешній реґдол.

Гумор
Гра сприймає себе несерйозно: катсцени карикатурні й нерідко стібуться з кінематографічних тропів, вороги час від часу говорять якусь смішну хрінь, а протагоніст кидається знущальними фразами, іноді в залежності від використаної зброї.


Незначні й дещо суб'єктивні

Після кількох проходжень може відчуватися аж надто короткою, ба навіть репетативною

Мультиплеєр мертвий - щоб пограти з кимось, необхідно залучати друзів
І можливо підключитися лише в лобі, а не коли гра вже почалася (принаймні до рандомів). І нема PVP. У Shootas, Blood & Teef від цього ж розробника мультиплеєр, по ідеї, має бути живий, бо там PVP є.

Мала кількість рівнів з копами і мафіозі
Мені дуже сподобалась стилістика другого й третього рівнів, тож я був дещо розчарований, що надалі нічого схожого нема. У геймплей третього рівня я взагалі ледь не закохався, дуже кайфував бігати від ворогів, спостерігаючи як вони чубляться між собою. В ідеалі хотілося б мати окрему гру від цих розробників у стилістиці мафіозних розборок у США середини 20 сторіччя.

І побільше б ситуацій, де вороги б'ються одне з одним, бажано з більшим розмахом

Усього три види мінібосів, два з яких це варіації одного ворога, а третій - стаціонарна гармата

Відсутність озвучки у жіночих скінів

Відсутність української локалізації


Гра може бути як кооперативною розвагою, так і способом повтикати наодинці. Вона хоч і відносно коротка, та дуже насичена, тож поціновувачам кооперативного угару та відключення мозку під соковитий екшен - рекомендую.

Дякую йобaним валв за те, що я більше не можу грати в кс.

Замість ГО тепер ця пaрaшa, в яку б інакше ніхто не грав, і яку мій комп не тягне.

Цілком можливо, що кс для мене помер назавжди. Я награв 753.4 години за ~10 років, і переходити на нову версію не бажаю принципово, навіть коли буде відповідне залізо.

Стільки спогадів, стільки витраченого часу на відточування скіла, стільки срачів з кaцaпaми в войс чаті, а тепер навіть ачівки глянути не можна, бо їх витерли нaxyй. Усе це велика корпорація може забрати, й вухом не повівши. Принаймні більше не харить, що зловив мут.

Якби я знав, що так буде, награв би трошки більше в останні дні. Прощавай, КС:ГО. Мені дійсно сумно, що тебе більше нема.

Це хардкорна рольова гра з фокусом на дослідження та сюжет, сповнена загадками, філософією, і, подекуди, гумором. Вона велика, навіть через сотні годин можна знайти щось нове. Бойова й торгівельна системи неглибокі, але гарно виконують свої функції. Сюжет подається у текстовому форматі, для сприйняття необхідне поглиблене знання англійської та перекладач — гра містить дуже багато рідковживаних літературних слів.

� екомендую грати у Legacy Mode (капітан помирає назавжди), Merciful (завантаження останнього чекпоінта) ламає відчуття небезпеки та атмосферу.



Гарна атмосфера
Звукове оточення, візуал та постійні негаразди якісно занурюють у ігровий всесвіт.

Багатий візуал
Фон шикарно промальований у кількох планах, локації різноманітні навіть у рамцях одного регіону, а їх загалом чотири.

Захоплива історія
Лор дуже глибокий та подається невеликими порціями у стилі Dark Souls. Кожен офіцер має особистий квест. Дії гравця впливають на ігровий всесвіт, але не настільки, щоб перестати відчувати себе незначною комахою у світі лавкрафтівських чудовиськ.



Невелика варіативність ворогів
Глобально це не проблема - на загал вороги достатньо різноманітні. Але на рівні фракцій це буквально 1-2 типи, що з часом набридає.

Відсутність модів
Вони могли б значно знизити репетативність повторних проходжень в геймплейному плані - зокрема, нівелювати вищезазначений недолік.

Невеликий простір для ролплею
Варіанти у діалогах скупі, а деякі дії призводять до непередбачуваних наслідків, які роблять персонажа мудилою, тож відіграти добряка важко. Мабуть, це фіча, але іноді аж надто харить. Гра більше про дослідження світу, ніж про дії гравця.

Дивна система прокачки
Вона реалізована у вигляді Traits (� иси), подій з минулого або досягнень під час пригод, кожна з яких підвищує два з чотирьох скілів. Задумка цікава, але ролплей може вступити в конфлікт із бажанням вкачати конкретний скіл. Втім, після 20 рівня (якщо доживете) можна вкачувати скіли напряму, тож це не критично.

� иси персонажа та його походження не впливають на сюжет
За дуже рідкісними виключеннями.

Нерівномірна глибина проробки локацій
Столиця першого регіону, наприклад, практично мертва у порівнянні з іншими.

Повторюваність та невелика кількість рандомних подій при подорожах

Неясність лору/сюжету, відсутність пояснень в Інтернеті
Геть суб'єктивно, але мені не сподобалось, що знайти якусь інформацію доволі важко, не кажучи вже про всеохоплюючі матеріали - їх, здається, просто нема. Загадковість, недоговорювання та багатозначність - невід'ємні частини гри, але особисто мені шукати всі відповіді самостійно було ліньки. Втім, для когось цей пункт може бути (значною) перевагою.

P.S. Так, пунктів вийшло багато, та бажання критикувати виникає не через низьку якість гри, а через те, що я подекуди затер її до дірок. Також грати варто більше заради лору/сюжету, аніж геймплею, а я вчинив навпаки. Особисто мені після повного освоєння бойової системи стало нудно, бо я можу перемогти будь-якого ворога навіть зі стартовим кораблем. Можна сказати, я грав неправильно: фокусуючись на дослідженні лорових таємниць, задоволення можна розтягнути значно довше.


Загалом вийшло добре, особливо враховуючи, що це інді з Кікстартера. Купувати можна й без знижки, хоча краще кинути зайві 200 гривень на збільшення кількості хороших московитів.