� емілія боязко віддаляється від тарілки та вказує на неї своїм тендітним пальцем.
� емілія. Сакуя, це що?
Сакуя. Борщ, пані.
� емілія. Від нього пахне часником...
Сакуя. Так пані, усе за рецептом.
� емілія(повільно відштовхуючи від себе тарілку) Сакуя, ти що, забула? Я вампір. Я не можу це їсти!
Посмішка Сакуї робиться більш холодною.
Сакуя. Я тобі зараз дам, вампір. Їж давай.
� емілія(очманіло) Ти що, сказилась, Сакуя!?
Сакуя. А НУ Ж� И ЩО ДАЮТЬ, ПАДЛО. ПЕ� ЕБИ� АЄ МЕНІ ХА� ЧАМИ ТУТ.
� емілія впадає в повну прострацію, втім, починає їсти.